Феномен "Кур’єра Кривбасу"

"Якось мене дуже подивувалаодна жінка, яка на повному серйозі питала: "Ну какие могут быть в Кривом Роге казаки?" Вона нічого не знає про Інгулецьку паланку, їй навіть невтямки було, що наше місто розташоване на Кизикерменському шляху - досить інтенсивній транспортній артерії тих часів", - каже письменник Григорій Гусейнов.

Якщо Кривий Ріг економічний представляє, звісно, "Криворіжсталь", то культурне обличчя міста - часопис "Кур’єр Кривбасу" та його головний редактор і видавець. Сам Григорій Джамалович, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, не втрачає незмінної посмішки навіть тоді, коли роздає не дуже приємні характеристики культурному життю Кривого Рогу.

"Це позалітературне місто, - каже очільник одного з найвідоміших літературних журналів країни, - письменники намагалися виїхати куди завгодно, аби не залишатись тут. Офіціоз тим часом заохочував сірість, співробітники партійних комітетів сиділи навіть на творчих вечорах, шукали у віршах крамолу. Можна, щоправда, згадати про існування тут неофіційної літератури з такими авторами, як Михайло Пронченко та Михайло Олійник, до яких радянська влада ставилась підозріло, а спроби зайнятись літературною діяльністю за окупації закінчилися для обох 1942 року розстрілом. Культурне життя сьогоднішнього Кривого Рогу представлено двома організаціями "Просвіти", що практично не функціонують, і, здається, далі занепадати воно вже просто не може".

Григорій Гусейнов вважає своє місто ще й аполітичним. "Людям абсолютно байдуже, хто ними править. Як писав Євген Дудар, українець воює тільки тоді, коли в нього крадуть свиню".

"Український тиждень", № 14(179) 8-14 квітня 2011 року