| Головна » Статті » Світ про нас |
Світлана Короненко - шістдесяті очима інтелектуала
Григорій Гусейнов. Повернення в Портленд: Роман. - К.: "Ярославів Вал", 2011 Можна без будь-якого перебільшення стверджувати, що кожна книжка Григорія Гусейнова, споріднена з попередніми документальною основою (всі вони мають ось оцю принципову установку на документ), разюче відрізняється від них формально-стильовими особливостями. Автор щоразу шукає - і знаходить - оригінальні прийоми художнього викладу матеріалу. "Гусейнов винайшов для себе цей жанр, - нещодавно писав Михайло Слабошпицький у передмові до "Господніх зерен", що з’явилися в серії "Бібліотека Шевченківського комітету" видавництва "Ярославів Вал". - Жанр, у якому є все. Розумію, що кожна дефініція неточна - якісь прикмети вона в собі акцентує, якісь затемнює. Якби мені запропонували назвати "паспортні" ознаки прози Григорія Гусейнова, я сказав би, що це тотальна історико-культурологічна проза. Та проза, яку можуть писати тільки інтелектуали". Справді, в кожному його творі маємо не тільки огром фактичного матеріалу, що є наслідком скрупульозної роботи автора на "задану тему". Він, як шкільний відмінник, із винятковою сумлінністю виконує чергове "домашнє завдання". Але в кожному наступному творі Гусейнов мовби "відбігає" сам од себе. Тобто створює іншу художню структуру. Гадаю, "Повернення в Портленд" у цьому розумінні особливо показове. Позірно це мовби геть документальний роман - самі щоденникові записи персонажів і листи. Насправді ж "Повернення в Портленд" - здається, найменш документальний твір Гусейнова. Бо документ у ньому - тільки прийом. Власне, не документ, а стилізація під документ. Художня містифікація. Спосіб змусити читача повірити в достовірність людей і подій, про які йдеться в романі. Сюжетне русло "Повернення в Портленд" - це далекі шістдесяті роки минулого століття, коли, як пише автор, "міста втрачали набуті століттями обличчя, а молодь виявляла бунтівний характер, захоплювалася музикою "Бітлз", одягала джинси та, як і у всі часи, закохувалася, страждала і неодмінно мріяла..." Відлуння всього цього виразно звучить у листах та щоденниках Гусейнових "негероїчних", "нормальних", подеколи полемічно підкреслено асоціальних героїв. Вони відчувають, що десь там є великий світ, який не має жодного уявлення про них, зовсім їх не помічає і від них анітрохи не залежить. А вони, навпаки, залежать од далеких, до них навіть непричетних подій, що відбуваються у ньому. Читаючи цей роман, маєш враження, ніби в бінокль спостерігаєш за його персонажами і звідкись іздалеку звучать їхні безхитрісні слова. Безхитрісні, оскільки ці персонажі не мають претензій на якусь винятковість, значущість. Люди як люди. Ось на цьому непомітно наголошує автор. А роман написано в популярному стилі non-fiction. "Повернення в Портленд" прекрасно видане. Його вишукане оформлення стилізовано під ретро (листівки, давні фотознімки, репродукції картин, тогочасні побутові реалії...). Очевидно, це видання просто приречене стати взірцевим з погляду сучасної поліграфічної культури. Літературна Україна, 2012, № 1
| |
| Переглядів: 944 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
