| Головна » Статті » Світ про нас |
П’янкої юності далекий Портленд
 З великою приємністю повідомляю читачам, що остання книжка нашого земляка, письменника, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Григорія Гусейнова "Повернення в Портленд" (видавництво "Ярославів Вал", 2012) - серед лідерів Всеукраїнського рейтингу "Книжка року-2012". Не могла пропу¬стити нагоди прочитати подаровану мені талановитим літератором книгу і поспілкуватися з ним про те, що ж саме зачіпає за живе прихильників його творчості.- Шановний Григорію Джамаловичу, як я знаю, визнання знаходить майже кожну вашу книгу... - Траплялося по-різному. Повість "Станційні пасторалі" була відзначена премією "Благовіст", потім вона ж стала "Книжкою року" в Україні. Хоча ці високі відзнаки я по праву прирівнюю до, здавалося б, скромного листа, що тоді ж отримав від класика української літератури Миколи Вінграновського, де були слова підтримки. Для письменника, який живе і працює "в глибинці", такий лист означав неймовірно багато. Ну і, звичайно, Шевченківська премія за "Господні зерна", над якими я працював понад два десятки років. - Книжка "Повернення в Портленд" має підзаголовок "Роман у щоденниках та листах", а жанр визначено як non-fiction.  - Насправді це не новий у світі мистецький прийом. Non-fiction широко використовується у кіно, живописі, а тепер і в літературі. Це коли у творі немає вигадок, фантазій, а тільки реальні речі. Мені він здався найзручнішим для роману, оскільки йдеться у книжці про кінець шістдесятих років і я свідомо подаю лише факти, жодної вигадки. Молодь у будь-які часи намагається знайти себе у дорослому житті. Не винятком були й ті роки, а звідси і гострота сюжету. Водночас текст перейнятий ностальгією. Тим, хто тоді був молодим, книжка навіює особисті спогади. Це я бачу з відгуків, що нині отримую. Головна колізія роману - кохання, спроба зрозуміти, що більшого подарунку в житті, ніж дивовижна здатність любити і бути коханою, людина не має. Це загадка, яку людство розв’язує тисячоліттями, але відповіді не знаходить. Водночас навіть найнепомітніша неувага і байдужість до людини, яка відкрилася тобі, легко приводять до найдраматичніших або й трагічних наслідків: кохання зникає, ніби вранці туман.- Несподівано вирішене й оформлення роману. - Так, книга зовні нагадує старий загальний зошит з потертими кутиками, наклейками (так тоді всі ми робили), і навіть всередині зошита-книжки я використовую злегка потемнілий папір, щоб додати більшої достовірності тому, про що йдеться в романі. - Вже є чимало рецензій та відгуків на "Повернення в Портленд"? - Так, опубліковані навіть цілі дослідження, хоча пройшло дуже мало часу після виходу книжки. Очевидно, я, не усвідомлюючи цього, вгадав з подачею матеріалу, з органічним нашим попитом на звичайну людську розмову. Виходить, що етичні потреби суспільства катастрофічно не задовольняються. Порядність, добро, необхідність когось підтримати в книжці протиставляються загальному нігілізму та ненависті, манкуртизації суспільства. Форма щоденника та листів ніби прочиняє двері в найінтимніший діткливий світ людини, дає змогу показати те, про що ми наодинці з собою говоримо, про що думаємо. Людина приходить у цей світ задля добра і дуже боляче реагує на несправедливість, що насправді панує на кожному кроці, на зраду коханої людини чи приятеля, а водночас ми продовжуємо і далі вперто вірити в добро. Ось про це моя нова книжка. Роман уже з’явився в книжкових магазинах міста. Впевнена, прочитавши його, ви відкриєте для себе свій неповторний Портленд, поринете у власні спогади про тремтливість перших поцілунків, наївних роздумів, несміливих вчинків і юнацьких мрій, повернення яким уже не буде... Придбати роман Григорія Гусейнова "Повернення в Портленд" можна у книжкових магазинах міста. Розмову записала Тетяна Дреєва, "Червоний гірник", № 64 від 29 серпня 2012 року
| |
| Переглядів: 697 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
