П`ятниця, 20.10.2017, 12:25
Вітаю Вас! | RSS
З питань розміщення реклами в журналі звертайтесь за телефоном: (098)091-09-32, (0564)74-90-50
Прайс-лист на книжкову продукцію



Категорії розділу
Світ про нас [87]
Премії [22]
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Редакція Газети "Звезда-4"
Наш Блог
ЛітАкцент
ЛітФорум
Головна » Статті » Світ про нас

Сентиментальні пригоди веселих студентів

Григорій Гусейнов. Повернення в Портленд. - Київ: Ярославів Вал, 2011.

У видавництві "Ярославів Вал" з’явилася нова книжка письменника, публіциста й видавця Григорія Гусейнова під назвою "Повернення в Портленд". На відміну від попереднього видання - "Незаймані сніги", про яке вже розповідав "День", цього разу Гусейнов написав художній твір, анотований як "роман у щоденниках і листах".
"Повернення в Портленд" - історія про молодість і навчання в одному з київських технікумів двох приятелів. Після випуску їхні шляхи розбігаються, якийсь час вони ще листуються, а потім зовсім зникають із життя одне одного. І ось раптом через сорок років герой, від імені якого ведеться оповідь (він ховається за прізвиськом Колекціонер, і в ньому можна спробувати вгадати самого автора), отримує загадковий пакунок із паперами. Виявляється, це щоденники й листи, які зберігав його товариш, їх надіслала колишня дружина Миколи. Гребля пам’яті одразу ж навстіж відкриває свої шлюзи - і герой разом із читачами швидко тоне в атмосфері студентських 1960-х років. Миколині щоденники й листи до нього розповідають про вічнозакоханого, нерішучого, але часом недурного й дещо розгубленого талановитого й доброго хлопця. Він, як і годиться людині його віку, шукає себе, любить музику і намагається в ній реалізуватися. Уродженець Городища, на Черкащині, досліджує Київ, а ще з усіх сил прагне всотати в себе ті пласти культури, які стали раптом доступними в 1960-х. Та, звичайно, борсається в хаосі почуттів до різноманітних нестерпно милих молодих дівчат.
Урешті, у Миколи зав’язується "епістолярний роман", дівчина запрошує його до себе в гості, до Львова, він ніяк не зважується приїхати, і тоді вона виходить заміж за іншого. Ніби на зло Микола, саме закінчивши технікум, зголошується їхати працювати в Сибір, у невеличке селище, де потім дичавіє й сумує за рідними краями й цивілізацією. Читаючи ці щоденники, Колекціонер хоче дізнатися, що ж сталося з Миколою після того, як їхнє листування згасло, а той завів собі в Сибіру родину, та нотатки обриваються раніше того часу й навряд чи дадуть чіткі відповіді на його запитання, хіба натяки, а він радше знайде дух своєї молодості. І то лише в формі згадки про настрій, помилки, перемоги й утрачені шанси минулого, бо, як співав Булат Окуджава в пісні, що стала мотто книжки, "но только в Портленд воротиться нам не придется никогда".
Найбільша складність книжки - жанрова. Хоч "Повернення в Портленд", як уже було сказано, - річ художня, та ще й із інтригуючим, чіпким і "вічним" сюжетом, Григорій Гусейнов не був би собою, якби часом не переходив на рейки історичної чи краєзнавчої есеїстики. Іноді такі переходи стилістично шорсткуваті. Але загалом вони урізноманітнюють тканину тексту й багато чого додають до вже згаданого духу часу. Він тут не лише в студентському гуморі. На сторінках "Портленда" читач неодмінно зустріне історії старого Києва, його "геніїв місця", котрі вже в шістдесятих були мало кому відомими тінями з напівзаборонених книжок і легенд. Побачить концерти й зібрання колекціонерів, нудотні першотравневі марширування й смачне морозиво, котре, виявляється, в Києві буває різних кольорів. Периферійні дискотеки й перші платівки "Бітлз". Жебраків і дорожнечу (а хтось, може, тільки тут і дізнається, що за совка "таке могло бути"). І навіть зустріне поета Миколу, який потім стане класиком літератури кінця ХХ століття, - Гусейнов дає цитату одного з його найекстравагантніших віршів і пропонує читачам виявити ерудицію й відгадати, що то за Микола.
Пам’ять і молодість, блиски культури й кохання - звісно, таке поєднання не може не бути сентиментальним. "Повернення в Портленд" у цьому сенсі - книжка вельми зворушлива й емоційна, тож вона сподобається прихильникам саме такої літератури.
Окремо ще треба згадати оформлення книжки - обкладинку, в основі якої - старий зошит Одеської фабрики кольорового друку й безліч різноманітних тодішніх фотографій (побутових, концертних, листівок), які визирають ледь не з кожної сторінки та з обкладинки й непогано пасують до загального гіркувато-втішного "пам’ятного" духу "Портленда".

Олег КОЦАРЕВ. №51-52, п'ятниця, 23 березня 2012. Газета "ДЕНЬ"
Категорія: Світ про нас | Додав: courier-kr (27.03.2012)
Переглядів: 300 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: