| Головна » Статті » Світ про нас |
Григорій Гусейнов: "Без історичного досвіду немає майбутнього"
Нещодавно у "Домашній газеті", №34 від 22 серпня 2012 року, місто Кривий Ріг, вийшов уривок інтерв’ю з письменником, лауреатом Національної премії України, упорядником краєзнавчої антології "На землі, на рідній..." Щойно вийшла з друку сьома книжка антології "На землі, на рідній…", яку ось уже більше десяти років упорядковує наш земляк, відомий український письменник, лауреат Національної премії України імені Т.Шевченка Григорій Гусейнов.
- Шановний Григорію Джамаловичу, напевно, у місті немає нікого, хто не знав би про антологію "На землі, на рідній…". Особливо популярним став перший том, що вийшов двома виданнями, і продано його було у місті майже три тисячі примірників. А чим цікавий останній, сьомий, том?  - Як і в усіх попередніх томах, це понад три десятки оригінальних сюжетів, і всі вони з історії нашого міста. Дніпропетровський науковець Ігор Кочергін багато років досліджує родовід українських дворян Полів. І це вже третя його публікація на сторінках антології, у якій низка сенсаційних повідомлень та відкриттів. А відомий криворізький журналіст Володимир Бухтіяров у нарисі "Сказання про Лисаневича" вперше розповідає про легендарного генерала російської армії, який уславився 1812 року, Григорія Лисаневича. Хто ця людина, як склалося її життя, яке відношення має до Кривого Рогу, про це Ви прочитаєте у самому нарисі, а я лише зазначу, що похований цей чоловік неподалік нашого міста.- В кожному з попередніх випусків антології чимало місця займають художні твори письменників, які жили й творили у Кривому Розі?  - Є такі тексти і в сьомому випуску. Ми повертаємо ім’я колишнього літпрацівника газети "Червоний гірник", який був репресований у тридцяті роки, - Івана Горбашівського. Його оповідання "На південь" - це зразок вишуканої художньої літератури. Наші спроби знайти його сліди, на жаль, досі нічим не увінчалися. А раптом читачі підкажуть нам, де слід шукати матеріали про нього... Минулого року у Канаді помер Яр Славутич, поет, мовознавець, перекладач, який кілька десятиліть змушений був жити за межами України. Але він ніколи не забував, що Криворіжжя - його батьківщина, тут поховані його батьки та рідні. Ми подаємо невідомий його вірш про Жовті Води. Український поет, Шевченківський лауреат Олесь Лупій на наше замовлення написав спогад про свого студентського приятеля, криворізького поета Володимира Михайличенка. Вірш Володимира Алейникова із циклу "Провінція" (Кривий Ріг) переклала для нас київська поетеса Валерія Богуславська, а колишній літпрацівник "Червоного гірника", а нині директор видавництва "Український письменник" Юрій Буряк розповів, яким було місто в сімдесяті роки. В Севастополі живе і працює колишній редактор газети "Металлург", член Спілки письменників України Валерій Воронін. І ось тепер він повертається в місто своєї юності з прекрасними віршами. Вже не вперше ми публікуємо блискучі оповідання всіма забутого учителя Григорія Поволоцького. Свого часу цей криворіжець видавав книжки в Москві мільйонними тиражами. Але так склалося, що його останні роки пройшли у Будинку для людей похилого віку, де він у забутті й помер. - У Вас уже є гарна традиція подавати тексти колишніх червоногірничан, яких багато хто в місті і нині пам’ятає, наприклад, Володимира Сушкевича, Євгенії Борщової, Вадима Бедринця, Григорія Витрищенка… - Цього разу в нас є привід згадати талановитого журналіста і прекрасну людину Фелікса Дамського, який, на жаль, пішов від нас, не доживши і до п’ятдесяти років. Ми надрукували в антології його нарис про довгинцівських циган. Я не так давно їздив на Малоархангельську вулицю, де вони живуть, спілкувався з ними, фотографував їх, і все це є у сьомій книжці "На землі, на рідній…". - Наш край - це індустрія, шахти. У попередніх випусках антології Ви подавали неймовірно цікаві нові матеріали про геологів, інженерів... Про кого і про що йдеться тепер? - Є кілька сенсаційних текстів. Наприклад, ми знайшли внучку знаменитого криворізького геолога і фотографа Едуарда Фукса. Вона живе неподалік Полтави, і тамтешні журналісти для книжки зробили з нею чудове інтерв’ю, у якому вона розповіла і про свого діда, і про долю його фотозібрання. Багато років заборонялося навіть згадувати ім’я вченого, який відкрив на Криворіжжі уранову руду. Це професор Йосип Танатар, людина дивовижна і неймовірно талановита, закохана у Криворіжжя. Розповіла про нього донька вченого, вона мешкає у Дніпропетровську. Багато років готувався матеріал про видатного археолога Аркадія Добровольського. Всі ми знаємо про Малодобровольський і Стародобровольський рудники, чули про поміщицьку родину, якій належали землі на півдні Криворіжжя. А ось їхній нащадок став дослідником багатьох пам’яток історії України, працював в Академії наук. Підготувала нарис його колега, археолог Ірина Ковальова. І на це в неї пішло кілька років самовідданої праці. Адже не збереглося з архіву Аркадія Добровольського ні фотографій, ні листів, ні спогадів. - Традиційно в попередніх випусках антології багато місця займали матеріали, що розповідають про окремі вулиці, райони, криворізьких старожилів.  - Є такі матеріали і в сьомій книжці. Надія Малиш згадує своє дитинство, що пройшло у так званому Червоному будинку на вулиці Леніна. Вона розповідає про своїх давніх сусідів Киржнерів, Олендерів, Островських... Також безцінними виглядають нотатки інженера і краєзнавця Марка Горловського "Старе місто". Святослав Азаркін розповідає про родину видатного радянського футболіста та коментатора спорту Володимира Маслаченка. Зовсім нова сторінка в історії краю - це трагічна доля священиків із Лозуватки - Постриганєвих, про них розповіла їхня родичка, яка мешкала в Москві. Без історичного досвіду немає майбутнього.- Шановний Григорію Джамаловичу, читачі вже звикли, що в кожному випуску обов’язково є розповіді про видатних митців, які народилися, жили і працювали у Кривому Розі. Їхні імена ми знаємо з кінофільмів, публікацій у центральній пресі. А цього разу кого Вам вдалося залучити до книжки?  - Тут справді ціле гроно дуже яскравих особистостей. Не так давно на ювілей області приїздив народний артист Росії, кінорежисер і актор Родіон Нахапетов. І ось ми даємо уривок з його спогадів, де він розповів про матір, скромну вчительку зі Скалеватки, про бабусю, з двору якої він бачив знамениті криворізькі індустріальні пейзажі. Текст написано з неймовірною любов’ю і глибокою повагою до нашого краю. Не менш знаменита інша народна артистка Росії - багаторічна примадонна МХАТу Світлана Коркошко, яка народилася у Кривому Розі і звідси пішла у велике мистецтво. Її спогад про наше місто закінчується такими словами: "Дорогий Кривий Ріг! Кращого за тебе немає. Ось тут, у Москві, я тимчасово, а в Кривому Розі вічно". Фільми, де вона знімалася, вже стали класикою кіно, а вистави час від часу і досі можна побачити на екранах телевізорів. Для балерини світового рівня, так само народної артистки Росії Ніни Семизорової Кривий Ріг - це перші кроки в балеті. Її дитинство пройшло на вулиці Кобилянського. У місті мешкали її бабуся та батьки. Після навчання в Києві її, двадцятилітню, було відзначено першою премією на Міжнародному конкурсі артистів балету в Москві, і відтоді вона стала улюбленицею знаменитої Галини Уланової. Своя історія була в підготовці нарису криворізького науковця Адольфа Кіріна про одного з найвидатніших вихідців з нашого міста, кінорежисера, кінооператора, актора, сценариста Володимира Монахова. Це він разом з Сергієм Бондарчуком зняв кіноепопею "Війна і мир", що тріумфально пройшла екранами всього світу. У Кривий Ріг він приїздив постійно, щоразу про це дізнавалася журналістка Тетяна Воронова і в газеті "Червоний гірник" з’являлося про це повідомлення. Згодом разом з ним став приїжджати зять, теж режисер і популярний кіноактор, Олександр Панкратов-Чорний. На жаль, сьогодні ім’я Володимира Монахова в Кривому Розі забуте, і мої спроби знайти родинний будинок митця дуже довго не могли увінчатися успіхом. Але я все ж таки знайшов у Довгинцевому дім його бабусі, і фотографія з нього є в книжці. Так само з Довгинцевим пов’язане ім’я видатного українського актора театру і кіно, народного артиста, Шевченківського лауреата (а таких за всю історію міста було лише четверо) Анатолія Пазенка. На наше прохання київські дослідники знайшли брата актора, і він розповів про історію їхнього життя у Довгинцевому, про те, як ішов цей талановитий чоловік на велику сцену. Зараз нами розпочато роботу над восьмим випуском антології "На землі, на рідній…", і нам дуже хотілося б у ньому мати матеріали про забутого нашого земляка, одеського художника Володимира Алтанця. Може, хтось із читачів "Домашньої газети" міг би нам підказати щось про цю непересічну людину? - Як правило, книжки "На землі, на рідній…" є в усіх міських бібліотеках та більшості шкіл. Цьому сприяє міська влада. А як бути простому читачеві, де йому можна придбати ці книжки? - Запитувати про антологію, і не лише про останній сьомий том, а й попередні, слід у книжкових магазинах міста. За довідками можна звертатися також за телефоном: 0564 92-71-33. Розмову записав Микола Крамаренко
| |
| Переглядів: 2793 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 2 | |||
| |||
