23 квітня 2015 року до Переяслава (Київська область) завітали цьогорічні лауреати премії "Глодоський скарб" Валентин Васянович та Володимир Тихий. Разом із ними приїхали виконавчий директор Ліги меценатів, лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка Михайло Слабошпицький, засновник Мистецької премії "Глодоський скарб" Григорій Гусейнов, Лариса Масенко, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", письменниця Світлана Короненко, лауреати премії різних років: бандурист, заслужений артист України Тарас Компаніченко, скрипалька Мирослава Которович. Митці відвідали меморіальний музей Сковороди, музей "Заповіту" Тараса Шевченка та археологічний музей.

"Глодоський скарб" - це громадська мистецька премія, заснована лауреатом Шевченківської премії (2006) письменником Григорієм Гусейновим. Грошовий еквівалент своєї нагороди свого часу він поклав у банк на депозит, а відсотками з нього щороку нагороджує одного з митців - на свій розсуд.

Засновник премії Григорій Гусейнов розповів:

- Назва премії пов’язана із подією, що сталася на початку 1960-х у селі Глодоси на Кіровоградщині: школяр у степу під каменем знайшов майже три кілограми стародавнього золота і срібла. Ця знахідка в археології отримала назву Глодоський скарб. То ми, як отой школяр, шукаємо серед молодих митців України "золоті крупинки", аби їх підтримати та відзначити. Цього року премія присуджуватиметься уже вдев’яте. Із самого початку склалась така традиція: перед врученням відзнаки відвідати якесь історичне місце нашої країни. Оскільки цього року номінантами стали два молодих режисери, то вирішили проїхати із ними до Переяслава. Тут є на що подивитись та є що показати людям. Можливо, ця поїздка надихне їх на нові цікаві роботи.

- До сьогодні вашу премію отримували поети, співаки, музиканти, й ось цього разу молоді режисери. Чому саме вони?

- Мені запропонував звернути на них увагу Михайло Слабошпицький, а йому порекомендував переглянути стрічки цих хлопців його син. Держава увесь час робила все можливе, аби власного кіно в Україні не було. Та виявляється, що українське кіно є і його представляють ось такі молоді люди. Вони знімають як ігрові, так і документальні стрічки. Володимир Тихий відзняв фільм про Надію Савченко ще тоді, коли про неї мало хто знав. А Валентин Васянович, окрім режисерства, ще і чудовий оператор.

- Яку суму хлопці отримають?

- 15 тисяч гривень. Коли 9 років тому я започатковував цю премію - це були гарні гроші. Зараз це, звісно, копійки. Але мистецькі премії ніколи не були великими. Перш за все ця премія є визнанням таланту людини та спроба привернути до неї увагу громадськості.

Режисер Володимир Тихий (45 років), розповідаючи про своє захоплення кінематографом, зазначив, що хоч і закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого (майстерня Михайла Іллєнка), але перевагу зараз надає документальному кіно:

- Як тільки почався Майдан, я разом із групою "Вавилон-13", це об’єднання режисерів, операторів та кінематографістів для фіксації подій українського громадянського протесту, почали знімати літопис Революції гідності та поширювати його в Інтернеті. Проводили зйомки в Криму, коли його окуповували росіяни. Зараз ми перебралися ближче до бойових дій і знімаємо документалістику у зоні АТО. Ми не акцентуємо увагу на політиках, ми показуємо звичайних людей у тій чи іншій ситуації. Ми показуємо, що без активної участі простих людей країну на краще змінити неможливо.

Після знайомства із музеями міста гості вирушили до університету, аби зустрітись із студентами та викладачами вишу.

Володимир Набок,

"Вісник Переяславщини",

http://visnik-press.com.ua